Брюссель не відпускає: що мене вразило, а за що було соромно у Бельгії

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

До Брюсселю у складі делегації українських журналістів я потрапила завдяки участі у проекті від Українського кризового медіаценту та Естонського центру східного партнерства. Дякувати можна у кожному абзаці, але зроблю це одразу: дякую!

Три доби. Щодня - насичена програма візитів та зустрічей з тими людьми, які є друзями України. Інакше б навіщо їм спілкуватись з нами? 

Чи то в мене такий настрій був, чи то зірки так зійшлися, але кожного разу був момент, коли я відчувала сором.

Почалося одразу ж - під час першого ж візиту до Представництва Естонії в ЄС. Ми спілкувалися з послом Рейном Таммсааром та політичним аналітиком Амандою Пол.

Говорили про допомогу Україні, яка доправляється мільйонами євро. Про санкції проти РФ, які в Європі підтримують не всі через небажання дратувати Росію. Через це "айайаї" бувають не досить (м'яко кажучи) адекватними - наприклад, за конфлікт на Азові. Про преференції для українських товарів. А коли ж ми ввійдемо до Євросоюзу? Відповідь:

 Олігархічну систему неможливо запхати у ЄС

Торкнулися теми виборів - і тут європейці бачать за спиною кожного кандидата якогось олігарха. Але вцілому в більш-менш демократичні та чесні вибори наші європейські друзі-естонці вірять. Це - фух.

Ганьба-ганьба - це наші неуспіхи в інформаційній війні. Щоправда, від російських фейків страждають і у Європі. Але нам гірше, бо досі працює байка про "адіннарот" - ми ж розуміємо російську мову, дивимось російські пропагандистські канали, тому на нас впливати набагато легше. Що українським ЗМІ нема віри, це теж біда і сором. А деякі ЗМІ просто маскуються під українські, а насправді є російськими. 

Не зовсім зручна ситуація склалася в посольсьві України у Королівстві Бельгії під час зустрічі з Послом та головою Представництва України при ЄС Миколою Точицьким. На запитання, чиї картини прикрашають стіни посольства, українські журналісти відповісти не змогли. А це були роботи видатного митця Івана Марчука, сучасного генія, який працює в унікальні техніці.

Це не фото. Це картина І. Марчука

Якщо ми не знаємо своїх, то що вже казати про мешканців ЄС. Пан Микола вважає, що необхідно знайомити європейців з Україною. І не просто показувати на мапі - отут знаходиться наша країна, а цілеспрямовано демонструвати наші надбання, наприклад, в культурі. Щоб про нас знали не тільки через війну з РФ.

На згадку про Енергодар - сувеніри від містоутворюючих

Дуже круто, що з 17 лютого у Бельгії Національна опера України буде ставити дві балетні вистави з Катериною Кухар та Олександром Стояновим у головних ролях. Що роботи Марчука успішно експонувалися у Люксембурзі та Брюгге, а іншого сучасного митця Романа Мініна - у Генку. Важливо, щоб і європейці також відвідували Україну, бачили наш потенціал, але й знали про проблеми. 

Від сорому глобального перейду до локального: люди, підкажіть терміново, в який з чотирьох смітників треба було випльовувати жуйку? Це раз. Друге - коли в ресторані подали щось з морепродуктів (суп? чи то було "второє"?) довелося підглядати, як його їсти. Так з цією задачею я і впоралася.

Це вам не борщ

Шкода, що підглядання допомагає не завжди. Є таке прислів'я - "густо дивися, та рідко бачив". Плюси, які ми бачимо в Європі, не завжди вдається запровадити в Україні. З заздрістю дивилася на величезну кількість велосипедів на вулицях, на елетросамокати, які можна просто на вулиці "осідлати", скориставшись карткою, а у місці призначеня так само просто залишити... 

Велорай

 Дуже сподобались мурали, якими рясніли всі хоч трохи придатні для цього стіни будівель.

Далі буде!

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі: