«Не вірили, що Донецьк «здадуть»: історія багатодітної родини переселенців, яка живе в Енергодарі

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 06.02.2019 18:19
  • 0

У 2014 році Ірина та Андрій Сидоренки разом із 4-ма дітьми виїхали із Донецька. Зараз родина мешкає в Енергодарі. 29 січня у них народилася шоста дитина. Тепер у Андрія та Ірини підростає четверо хлопчиків і двоє дівчаток. Ми дізналися, як живеться багатодітній родині в нашому місті.

«Почали займатися перепілками заради дітей»

З родиною Сидоренків ми зустрілися у них вдома. На нас чекала Ірина та діти. Чоловік на той час був на роботі.

Фото з архіву родини Сидоренків

Андрій та Ірина народилися та все життя прожили у Донецьку. У них був власний будинок, господарство та бізнес. До народження дітей Ірина працювала продавчинею. Чоловік спочатку працював на алюмінієвому заводі, потім у будівельній компанії, а ще вирощував перепілок.

- Ми почали займатися перепілками заради дітей, - розповідає Ірина. - Знайомі та сусіди дізналися про наше «хазяйство», замовляли яйця та м’ясо. Ми і не помітили, як перепілок стало близько тисячі.

«Ми не вірили, що Донецьк «здадуть»

Все було налагоджено. Розведенням птиці наші герої займалися близько двох років. Та почався штурм Донецька, жити і далі у рідному місті виявилося неможливим.

Діти дуже боялися звуків від літаків, що пролітали повз. У донечки Ані, якій на той момент було 4 роки, від стресу піднімалася температура

- Ми не вірили, що Донецьк «здадуть». До останнього залишалися вдома. Вірили в те, що все швидко закінчиться, - ділиться Ірина.

Неподалік будинку, де проживала родина, впало 4 снаряди. Ірина вважає, що тільки завдяки паркану будинок ще стоїть. Але жити там із дітьми неможливо. У Донецьку залишилися батьки та інші родичі. За будинком, де жила родина, доглядає мама Андрія.

- У нас був гарний район. Зручний. Зараз там майже все розбомблено. Паркани, ворота, будинки  - усі в дірках від куль, - згадує Ірина.

Родичі Ірини теж хотіли б виїхати з Донецька. Та вони не можуть покинути свої домівки та роботу.

Фото з архіву родини Сидоренків

«Відсутність постійного житла – це основна проблема для нас»

Про існування Енергодара родина Сидоренків раніше не знала. Спочатку вони приїхали разом із дітьми до Кам’янки-Дніпровської. Там їх на півтора місяці прихистили знайомі. Знайти окреме житло було важко.

Люди не хотіли здавати будинок багатодітній родині, та ще і переселенцям

Окрім цього, Андрію не вдавалося знайти роботу. Тоді родині порадили переїхати до Енергодара.

В Енергодарі родина Сидоренків винаймає двокімнатну квартиру, за оренду якої сплачують 3000  грн ( разом із комуналкою). Зробити ремонт тут не дозволяють господарі житла. Меблі родині довелося купувати самостійно. Живуть вони скромно.

- Відсутність постійного житла – це основна проблема для нас. На жаль, знайти квартиру в Енергодарі виявилося теж важко. Тут також мало хто хоче здавати житло родинам із дітьми, - ділиться Ірина. – Зараз ми живемо у квартирі, яку можуть продати у будь-який момент.

Фото з архіву родини Сидоренків

Чоловік Ірини – Андрій  – працює у мережі магазинів «Сільпо». Проте, він вже подав резюме на атомну електростанцію. Планує залишити свої дані і на тепловій електростанції.

Друзів у родини небагато. Велику психологічну підтримку вони отримують від прихожан будинку молитви. Діти знайшли друзів у школі:

- Вони дуже полюбили Енергодар. Їм тут комфортно, - ділиться Ірина.

Поки там панує війна, про повернення не йде мови

Вже в Енергодарі в родині народилося ще двоє дітей. Чи завжди родина мріяла бути багатодітною?

- Я мріяла про одну дитину. Та коли старшому сину виповнилося 4 місяці, зрозуміла – в родині має бути більше дітей. А чоловік завжди мріяв про трьох діточок. Після переїзду ми не планували народжувати ще. Та життя підносить сюрпризи, - говорить Ірина.

Зараз найстаршій дитині - 14 років, наймолодшій – 8 днів. 

Наші герої дуже сумують за рідним Донецьком. Але поки там панує війна, про повернення не йде мови.

Улітку 2018 року вони їздили у Донецьк провідати батьків.

Доглянутим залишився лише центр міста. З квітучого Донецьк перетворився на сірий та непривітний

Наразі Ірина та Андрій мріють про те, щоб знову зайнятися вирощуванням перепілок. Кожного дня обдумують, як все організувати. Можливо, тоді Енергодар стане трохи ріднішим для них?

Коментарі: