Я живу зі штучними нирками. Розповідь пацієнтів гемодіалізного відділення в Енергодарі

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Влітку енергодарські пацієнти з нирковою недостатністю нарешті отримали можливість проходити життєво необхідну процедуру – гемодіаліз – у рідному місті.  Ми поспілкувалися з двома пацієнтами у гемодіалізному відділенні.

«Лікар покликала доньку і сказала про аналізи: «Дивно, що ваша мама ще взагалі жива»

Людмила Чернишова страждає на хронічну ниркову недостатність (ХНН) понад 10 років. Вона розповіла, з чого почалася хвороба.

Людмила Чернишова - пацієнтка відділення гемодіалізу

У мене був високий тиск. Ну, пішла, таблеток набрала, до лікаря звернулася, скаржилася на тиск. Пару разів до приймального відділення з тиском потрапляла.

Близько двох років Людмила, сподваючись на «все пройде», продовжувала жити й працювати – терпіла підвищений тиск та навіть болі в серці. Поки не стало зовсім зле, а знайомі та рідні не почали звертати увагу на землистий колір обличчя. Діти змусили маму звернутися до лікарів. Лише тоді вперше провели аналіз крові на креатинін та сечовину – виявилося, що ситуація вже занадто запущена.

Лікар покликала доньку і сказала про аналізи: «Дивно, що ваша мама ще взагалі жива»...

Тільки після цього жінку госпіталізували у Запоріжжя. Людмила, яка ніколи в житті не лежала в стаціонарі, одразу і на все життя стала прив'язаною до апарату гемодіалізу. Хто б міг подумати, що підвищений тиск сигналізував про проблеми з нирками?

Але життя продовжувалося. Хоча хвороба довела Людмилу до такого стану, що їй було байдуже, що з нею відбувається.

Лише через три місяці після того, як почала проходити гемодіаліз, я відчула бажання жити. Мабуть, токсини, які накопичувалися в організмі роками, зробили мене такою байдужою навіть до власного життя.

Людмила Чернишова запевняє, що жити на гемодіалізі можна. Найгірше, мабуть, те, що пацієнти прив'язані до «свого» гемодіалізного відділення. Оскільки процедуру треба проходити через день, люди стають «невиїзними». А от у Людмили рідня мешкає у Тернопільській області. Щоб поїхати туди в гості, треба домовлятися про проведення гемодіалізу там, а інакше – смерть.

Зараз пані Людмила продовжує жити звичайним життям – виконувати хатню роботу, ходити на закупи на базар, навіть пробувала працювати на дачі. Буває, що після гемодіалізу відчуває себе «не дуже» – по-різному трапляється. 

Пацієнти допомагали у відкритті відділення в Енергодарі

Звісно, треба слідкувати за своїм харчуванням. Оскільки гемодіаліз не може забезпечити 100% очищення крові, є багато обмежень. Як каже Людмила, головне – знати міру.

Крім того, гемодіалізні пацієнти пильно стежать за кількістю вжитої рідини. Адже вона виводиться лише під час гемодіалізу. Тому доводиться обирати – з'їсти тарілку супу чи випити склянку компоту? А щоб поїсти звичайної картоплі, її треба вимочувати у воді до 8 годин. Найстрашніші «вороги» гемодіалізників – калій та фосфор. Те, чого іноді не вистачає звичайним здоровим людям, може зашкодити пацієнтам з нирковою недостатністю...

Тепер на гемодіаліз не треба їздити до обласного центру

Лікування хронічної ниркової недостатності не існує. Можна лише пересадити нирку. На жаль, з трансплантацією органів в Україні біда, а на закордонну медицину далеко не всі мають кошти. Та й ризики досить високі. І чим довше ти «крутився» (так називають пацієнти процедуру гемодіалізу), тим небезпечніше йти на операцію. 

«Одного разу я просто не зміг встати з ліжка, так мені було погано»

Олександр Анпілогов також пацієнт «зі стажем» більше 2 років. Він розповів, що  теж не відчував ніяких симптомів з боку нирок. Більше того, він спілкувався з людьми, які мали діагноз ХНН – навіть возив їх у Запоріжжя на процедуру. А потім приєднався до них...

Людмила та Олександр - одні з найактивніших пацієнтів

 

У мене померла мама. І цей стрес дався взнаки. Одного разу я просто не зміг встати з ліжка, так мені було погано. Викликали «швидку», і я опинився одразу у реанімації.

 

Олександр теж скаржився на тиск, затруднення дихання – одишку, але ні він сам, ні дільничий терапевт не пов'язували це зі станом нирок. А потім стало занадто пізно лікувати...

Відсутність в Енергодарі нефролога – проблема, про яку кажуть пацієнти гемодіалізного відділення. Олександр розповів, що наше місто  є стабільним і крупним «постачальником» пацієнтів на штучне очищення крові по Запорізькій області.  Можливо, якби був у нас свій вузький спеціаліст-нефролог, то ситуація була б іншою.

Не здаються самі й інших підтримують

А поки що Олександр та Людмила радять енергодарцям ретельніше слідкувати за своїм здоров'ям. Подекуди самим просити у лікарів направлення на аналізи. Не відмахуватись від «щось мені недобре» і не займатись самолікуванням.

Процедура триває до 4 годин

 

Можливість проводити гемодіаліз «майже вдома» – запорука довгого та якісного життя пацієнтів з ХНН. Досягши мети – відкриття відділення в Енергодарі – наші герої не склали руки. Вони переймаються тим, чи стане відділення приймати пацієнтів з прилеглих населених пунктів, адже потенціал для цього є: апарати фірми «Фрізеніус» можуть обслуговувати пацієнтів до 4 змін на добу, а апаратів у нас – 9. Гемодіалізники займаються фінансовими питаннями: вимагають проведення закупівель необхідних матеріалів для енергодарців представниками енергодарської лікарні, а не через область. Під їхнім контролем – обладнання відділення резервуарами для води на випадок відключення водопостачання (як уже було в Енергодарі). А в разі загрози здоров'ю і життю своїм друзям-гемодіалізникам, вони обов'язково приходять на допомогу. Таке вже теж траплялося.  І тільки так – життя триває.

Коментарі: